Екваторіальна Гвінея – одна з найменших, але водночас найбагатших країн Африки. Її територія розташована як на материку, так і на островах, що створює унікальне поєднання природних ландшафтів. Ця держава вражає контрастами: сучасні хмарочоси стоять поруч із тропічними лісами, а стародавні традиції гармонійно співіснують із нафтовими мегапроєктами. Пропонуємо цікаві та маловідомі факти про Екваторіальну Гвінею – країну, де Африка набуває неповторного колориту.

Екваторіальна Гвінея є єдиною африканською країною, де офіційною мовою є іспанська. Це спадок іспанського колоніального періоду, який завершився у 1968 році.
Окрім іспанської, офіційними вважаються також французька та португальська. Така мовна тріада допомагає країні підтримувати зв’язки з різними міжнародними спільнотами.
Столиця країни – Малабо – розташована не на материку, а на острові Біоко в Гвінейській затоці. Це одна з небагатьох світових столиць, що знаходиться на острові.
На материку головним містом є Баті, який поступово стає адміністративним центром. Тут будують нові урядові будівлі, дороги та житлові райони.
Екваторіальна Гвінея отримала свою назву завдяки розташуванню поблизу екватора. Через країну проходить одна з найвідоміших географічних ліній планети.
Територія держави складається з двох частин – материкової області Ріо-Муні та кількох островів. Найбільшими є Біоко, Аннобон, Коріско та Елобей.
Острів Біоко раніше мав назву Фернандо-По на честь португальського мореплавця, який відкрив його у XV столітті. Згодом він став важливим портом для іспанців.
Країна має одну з найменших площ у Африці – близько 28 тисяч квадратних кілометрів. Попри це, її економіка належить до найпотужніших завдяки видобутку нафти й газу.
До відкриття нафтових родовищ у 1990-х роках Екваторіальна Гвінея вважалася однією з найбідніших країн світу. Нафта повністю змінила її економічний ландшафт.
Екваторіальна Гвінея має один із найвищих ВВП на душу населення в Африці. Проте більшість населення все ще живе за межею бідності через нерівномірний розподіл доходів.
Основні етнічні групи країни – фанг, бубі, комбе та аннобонці. Кожна має власну мову, традиції та народні звичаї.
Місцеві жителі дуже шанують старших і сімейні традиції. Рішення часто ухвалюються колективно, що є рисою багатьох африканських культур.
Релігією більшості населення є католицизм, але поряд із ним існують місцеві вірування. Африканські духовні практики часто поєднуються з християнськими обрядами.
У країні надзвичайно багата флора й фауна. Тропічні ліси вкривають майже всю материкову частину, а острови славляться різноманіттям ендемічних видів.
На острові Біоко мешкають рідкісні види мавп, серед яких червоноволий колобус і дріл. Ці тварини є символами природної спадщини Екваторіальної Гвінеї.
Клімат країни екваторіальний, із великою кількістю опадів протягом року. Найвологішим місцем вважається острів Аннобон, де дощі можуть тривати тижнями.
Середня температура в країні коливається від 24 до 28 градусів, тому тропічна спека тут панує постійно. Навіть уночі повітря залишається теплим і вологим.
Національна валюта Екваторіальної Гвінеї – центральноафриканський франк. Її економіка входить до зони франка разом із кількома іншими африканськими державами.
У країні діє одна з найновіших систем автомагістралей у Центральній Африці. Більшість доріг побудовані після 2000 року й мають високий рівень якості.
Малабо є одним із найкрасивіших міст Західної Африки. Його архітектура поєднує іспанські колоніальні будівлі, сучасні хмарочоси та мальовничі набережні.
Туризм у країні розвивається повільно, але стабільно. Відвідувачів приваблюють пляжі острова Біоко, вулканічні пейзажі та національні парки.
Національний парк Монте-Ален є однією з головних природних перлин країни. Тут можна побачити слонів, леопардів, горил і сотні видів птахів.
Екваторіальна Гвінея має одну з найвищих грамотностей у регіоні. Держава активно інвестує в освіту, особливо у вивчення іноземних мов.
У країні часто проходять великі футбольні події. Екваторіальна Гвінея навіть приймала Кубок африканських націй, ставши першою малою державою, яка це зробила.
Місцева кухня поєднує африканські, іспанські та португальські елементи. Найпопулярніші страви – супи з арахісу, бананове пюре «фуфу» та смажена риба.
Екваторіальна Гвінея належить до країн із найвищими темпами урбанізації в Африці. Міста стрімко зростають, зберігаючи при цьому свій національний колорит.

Екваторіальна Гвінея – це країна контрастів, де стародавні звичаї переплітаються із сучасністю, а тропічна природа співіснує з технологічним прогресом. Цікаві факти про неї розкривають світ, сповнений дивовиж і культурної глибини. Маловідомі сторінки її історії показують, як маленька держава може відігравати помітну роль у житті континенту. Екваторіальна Гвінея залишається місцем, де Африка відкривається у всій своїй різнобарвності та силі.

Наскільки цей пост був корисним?

Натисніть на ⭐, щоб оцінити допис 👇